Найкращими ґрунтами для вирощування моркви є – піщано-глинисті, глинисто-піщані з глибоким орним шаром. Важкі грунти і грунти, що запливають, не підходять для посадки моркви, це пов’язано з її повільним зростанням в початковому етапі вегетації. Оптимальна кислотність для грунтів, на яких буде вирощуватися морква, є рН 6,0-6,5. Залягання підгрунтових вод має бути в межах 0,8-2,5 м.
Восени слід провести глибоку оранку з поглибленням, при весняній обробці грунту необхідно розпушити грунт на глибину 20-25 см. Навесні проводять вирівнювання грунту, боронування і культивацію.
Дотримання правильної сівозміни при вирощуванні моркви має важливе значення для запобігання різних хвороб грунту. Ділянки, уражені різними нематодами, використовувати не рекомендується.
Основними попередниками ділянки під моркву є наступні культури: капуста, цибуля-порей, цибуля, огірок, томати, а також культури суцільного посіву: бобові і озима пшениця, під яку вносилися органічні добрива. Не рекомендується вирощувати в перший рік після внесення органічних добрив, після петрушки, буряка, селери і картоплі. На своє місце моркву можна повертати не раніше ніж через 3-4 роки.
Фосфорні добрива слід вносити восени. Калійні добрива: на важких грунтах половина норми восени і друга половина перед посівом, на легких ґрунтах ціла норма вноситься перед посівом. При використанні калійних добрив перед посівом слід звернути увагу на його форму (особливо це стосується сірчанокислого калію) з розсудом на ризик підвищення вмісту солей в грунті на початку вегетації. Азотні добрива слід вносити перед посівом. При прояві нестачі азоту допускається поверхневе використання добрив через 4-6 тижнів після сходів.
Використання твердого органічного добрива не рекомендується. Використання рідкого органічного добрива в невеликих кількостях допускається тільки попередньої восени. Морква чутлива до високого вмісту солей, особливо на стадії проростання. Добриво необхідно змішати з ґрунтом на глибину 25-30 см, цю роботу потрібно провести до обробки грунту навесні.