Горіх волоський

Горіх волоський – Juglans regia L.

Родина Горіхові – Juglandaceae

Як виглядає?

Довговічне могутнє дерево з густою, розкидистою кроною і бальзамічно-запашним листям. Листки довгочереш-кові, до 0,5 м завдовжки, непарноперисті, з 5 – 9 овальними частками, які, зокрема, бувають до 15 см завдовжки. Чоловічі квітки зібрані в товсті, густі, звислі котики, жіночі – по 2 – 3 на вкорочених пагінцях, зелені, непоказні. Плід – куляста кістянка, окутана зеленим оплоднем, який під осінь чорніє, лускає і відкриває здерев’янілу борознисту двостулкову кістянку з чотирилопатевим, всередині покритим тонкою бурою шкіркою, насінням – смачним горіхом. Цвіте в квітні-травні.

Де росте?

В садах, садибах, у дикому стані – в лісах субтропіків. (Походить з Балкан, Малої та Середньої Азії).

Що збирають?

Зелені нестиглі плоди і молоді листки, відщипуючи їх від центрального черешка. Сушать швидко, на горищах, бо легко чорніють і псуються.

Коли застосовують?

При авітамінозі С; як засіб, що в’яже і очищує кров при лишаях і висипах на шкірі; при нерегулярних менструаціях; як глистогінний засіб (завдяки дії алкалоїду югландину, нафтохінонових похідних, зокрема юглону, інозиту, мінеральних солей, леткої олії, дубильних речовин, кислот тощо).

У вигляді чаю готують так. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку порізаних листків і настоюють 10 хвилин. П’ють по 1 склянці двічі-тричі на день; при цинзі, цукровому діабеті (знищує процент цукру в сечі), як засіб проти круглих глистів і при шкірних хворобах. Дубильні та інші речовини, що є в горісі, діють при катарах шлунка і кишок проти скупчення слизу в них, при проносах.

З дрібно порізаних зелених плодів готують спиртову настоянку. Для цього 30 плодів горіха заливають 1 л спирту і виставляють на 14 днів на сонце, потім відціджують і п’ють по 1 чарці при болях у шлунку, кишках, нестравності тричі на день перед їдою.

Хворим з підвищеною кислотністю шлункового соку рекомендується з’їдати щоденно по 25 – 100 г зерен горіха.

Відвар з листків горіха (5 г на 1 склянку води) дають дітям по 1 чайній чи десертній ложці тричі на день при рахіті, золотусі, ексудативному діатезі, запаленні лімфатичних залоз. При вуграх беруть 1 столову ложку суміші (порівну) листків горіха волоського, кореня лопуха, кореня оману високого і трави звіробою на 1 склянку події, варять 5 хвилин. Випивають 2 – З склянки відвару на день.

При надмірному виділенні молока у жінок, які годують груддю, застосовують суміш (в співвідношенні 2:4 ; 4) листків горіха волоського, шишок хмелю, листків шавлії – 1 чайну ложку на 1 склянку окропу. П’ють 2 – 3 склянки на день.

При нічному потінні, при туберкульозі варять 1 столову ложку суміші (в співвідношенні 2,5:2,5:2,5:5) зелених оплоднів горіха волоського, листків шавлії, кореня валеріани і трави хвоща польового в склянці води протягом 15 хвилин. П’ють по 3 склянки на день протягом 2 – 3 місяців.

Відваром (5 г листків у 1 склянці води) полощуть горло при ангінах і вживають його для примочок (завдяки нафтохіновому фенолу юглону), як бактерицидний (протимікробний) неспецифічний засіб, при лікуванні туберкульозу шкіри (вовчак, скрофулодерма, індуративна еритема, лишай золотушний, бородавчастий туберкульоз шкіри), хронічних епідермофітій і стрептококових та стафілококових захворювань шкіри.

Відвар з листків горіха волоського (пригорща на 3 л води) додають до ванн дітям, хворим на золотуху та рахіт. Також можна ним (краще відваром з оплоднів) мити голову, щоб надати волоссю темнішого кольору. Свіжі листки відлякують комах.