Беладонна лікарська – Atropa belladonna
Родина: Пасльонові (Solanaceae)
Як виглядає?
Багаторічна трав’яниста рослина 1 – 1.5 м заввишки. Стебло її пряме, вгорі вилчасто розгалужене, коротко-залозисто-пухнасте. Листки до 25 см завдовжки, яйцевидні, загострені, до основи звужені в черешок, цілокраї. Квітки досить великі, дзвоникуваті, пониклі, поодинокі або, рідше, парні, у верхній частині брудно-пурпурові або буро-фіолетові, коло основи зеленувато-жовті або жовто-бурі, з’являються у пазухах листків. Плід – двогнізда, приплющено-куляста, блискуча, чорна, багатонасінна ягода з зеленою чашечкою. Цвіте беладонна в червні – липні, плоди достигають у липні – вересні.
Дуже отруйна рослина.
Де росте?
Беладонна поширена в Карпатах, Прикарпатті, Розточчі-Опіллі, в Криму (в горах і на Південному березі). Росте у листяних лісах між чагарниками, на молодих лісосіках, переважно на галявинах.
Що й коли збирають?
Листки, на початку цвітіння:в червні – липні. Общипують їх коло основи пластинки й сушать негайно в затінку. В липні – серпні з рослин другого року розвитку викопують м’ясисті, соковиті бічні корені, видаляють дерев’янисту основу головного кореня і сушать їх у затінених, добре провітрюваних приміщеннях. Використовують також корені подібної за дією і хімічним складом до беладонни (тієї самої родини) скополії карніолійської (матригану – Scopolia carniolica Jacq.), яка росте нерідко у великій кількості суцільними заростями у букових лісах Закарпаття.
Оскільки рослина дуже отруйна, то при збиранні й сушінні їх треба бути дуже обережним. Не слід доторкатися до носа, губ, очей забрудненими руками, після роботи добре їх вимити. Зберігають ці сухі рослини окремо від інших лікарських рослин, щороку заготовляють свіжі запаси, а старі спалюють.
Коли застосовують?
Листки беладонни містять у собі алкалоїди атропін, гіосціамін, скополамін (гіосцин), глікозид метилескулетин, похідні кумарину, мінеральні солі, аспарагін, смолисті речовини; коріння, крім них, – ще й дубильні речовини. Діють вони болезаспокійливо, протиспазматично, знижують психічне збудження (скополамін). Вживають беладонну при бронхіальній астмі, брадикардії, стенокардії, інфаркті міокарда, при шлунково-кишкових хворобах, спазматичному холециститі, проти виснажливого по тіння при туберкульозі легень, паркінсонізмі (корені), а також при отруєнні грибами і морфієм – 5 – 10 крапель свіжовитиснутого з коренів соку (настоянки на спирті) двічі на день. Протипоказана беладонна при глаукомі і матерям, які годують дітей груддю.
Розпарені листки беладонни вживають зовнішньо – для припарок, щоб заспокоїти біль. Спиртову настоянку листків блекоти чорної (змішаної з невеликою кількістю олії блекоти) вживають для розтирань при подагричних, невралгічних і ревматичних болях, як примочку до великих фурункулів і карбункулів, що формуються, як складову частину до сумішей для втирань при простуді, плевриті (інколи в суміші з олією блекоти).
Рослина дуже отруйна і призначається тільки лікарем. При отруєнні (запаморочення свідомості, зниження потовиділення, сухість у роті, розширення зір ниць, галюцинації, маячення, поверхневе дихання) треба викликати лікаря, а потерпілому надати першу допомогу – промивають шлунок, кладуть на голову холодні компреси.
