Алое деревовидне (столітник) – Aloe arborescens Mill
Родина Лілійні — Liliaccae
Як виглядає?
Багаторічна кімнатна рослина до 150 см заввишки. Буває кількох видів. Стовбур її короткий, листки м’ясисті, довгасто-мечовидні, зібрані на верхівці у вигляді розетки. Краї листків зубчасті, зубці витягнені в м’які колючки.
Високу квітконосну стрілку вінчає довге гроно оранжевих або жовтих квіток з шестизубчастим приквітком. Цвіте в зимові місяці, але не кожного року.
Де росте?
Батьківщина алое — напівпустельні засушливі області Південної і Східної Африки, де ця рослина досягає значних розмірів, а її листки —до 60 см завдовжки. У нас вирощують її в горщиках і як однорічну культуру на побережжі Чорного моря.
У листках алое, витриманих протягом 12 діб в умовах темноти і холоду (плюс 6—плюс 8°), в процесі боротьби рослини за життя відбуваються біологічні зміни в обміні речовин і зниження життєвих процесів, що зумовлює виникнення в них так званих біогенних стимуляторів, які можуть збуджувати життєві процеси в інших тканинах, що вже почали відмирати. Цю властивість алое використовують у тканинній терапії, застосовуючи ін’єкції при захворюваннях очей, хронічних артритах, бронхіальній астмі, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки; зовнішньо емульсію (з суміші соку алое з касторовою і евкаліптовою олією та емульгатором у співвідношенні 78:11:0,1:11) —при вовчаку і з метою профілактики й лікування шкіри при променевій хворобі.
Що й коли збирають?
Соковиті листки восени.
Коли застосовують?
Як проносний та жовчогінний засіб і для збудження апетиту та поліпшення травлення. Сабур входив колись до складу «еліксиру довголіття». У дозах 0,03—0,2 сухий екстракт алое діє через 8—10 годин як сильний проносний засіб, виявляючи вплив на функцію товстої кишки, але він зумовлює приплив крові до органів таза і тому протипоказаний при геморої, циститі, під час вагітності і менструації, також при гострих захворюваннях шлунково-кишкового тракту, нирок, серцевих захворюваннях у стадії декомпенсації і туберкульозі легень з кровохарканням.
Витиснутий під пресом сік згущують до стану затвердіння (так званий сабур) або консервують спиртом (80 частин соку, 20 частин 95% спирту, 0,5% хлоретону) з рослин, витриманих у тяжких умовах життєдіяльності.
Свіжий або консервований сік вживають по 1 чайній ложці двічі на день за ЗО хвилин до їди як жовчогінний засіб, його можна вживати при хворобах печінки і жовчного міхура та для збудження апетиту й поліпшення травлення, а також при хронічних і атонічних запорах, ожирінні і таких захворюваннях шлунково-кишкового тракту, як гастрити з недостатньою кислотністю, гастроентерити і ентероколіти. У соку містяться антраглікозиди (суміші їх — алоїни—збільшують виділення жовчі), смоли; він багатий на ферменти, вітаміни і виявляє бактерицидну дію на різні групи бактерій, в тому числі і на туберкульозну паличку; сприяє регуляції місячних. Протипоказань для застосування соку алое немає.
У суміші з розчином хлориду закисного заліза сік алое вживають для лікування недокрів’я. При захворюванні на рак (в народній медицині з напаром чистотілу — див. Чистотіл звичайний) рекомендують розжовувати тричі на день по кусочку сирого листка алое (10 г). Те, що залишилось після висмоктування соку, проковтнути. Суміш 750 г соку алое, 1750 г червоного виноградного вина і 1250 г чистого меду настоюють 7 діб у закритій банці з темного скла. Вживають перші 7 днів по 1 чайній ложці, а наступні п’ять тижнів по 1 столовій ложці тричі на день за дві години до їди — при туберкульозі легень, виразці шлунка, астмі, гіпертонії, подагрі, радикулітах, грипі, ангіні, хронічних гайморитах, екземі, злоякісних пухлинах, лейкопенії, променевій хворобі, занепаді сил, початковій катаракті.
При туберкульозі легень беруть 1 столову ложку суміші топленого свинячого сала, вершкового масла, чистого меду, соку алое і порошку какао у співвідношенні 1000: 1000: 1000: 150: 100 на склянку гарячого молока і п’ють двічі на день по 1 склянці. Зовнішньо застосовують потовчені листки алое або свіжий сік його — для компресів при опіках, ошпареннях, відмороженнях, трофічних виразках, екземі, забитих місцях і ранах — гнійних та таких, що погано гояться. Сік алое закапують також у ніс при нежитю; при початковій катаракті розведеним соком у співвідношенні 1:10 на перевареній воді закапують очі. Свіжими листками лікують мозолі, прикладаючи до них кілька днів м’якуш листка.
Загоюванню і зарубцьовуванню ран і трофічних виразок, крім соку алое деревовидного, бруньок тополі чорної, берези білої, листків евкаліпту кулястого, живиці хвойних (сосни і смереки), холодної м’яти, сприяють фітонциди, що в цибулі і часнику, а також каланхое перисте і прополіс.
