Ялівець звичайний

Ялівець звичайний – Juniperus communis L.

Родина Кипарисові – Cupressaceae

Як виглядає?

Вічнозелений кущ (іноді деревце) 2 – 4 м заввишки. Кора сіра або червонувато-бура, луската. Листки – шиловидні шпильки, сидячі, тверді, лінійні, зверху жолобчасті з білою смужкою, знизу блискучі, з тупо-округлим кінцем, розміщені по три. Рослини дводомні. Мікростробіли майже сидячі, жовті, округло-довгасті, жіночі – ягодоподібні шишки, численні, довгасто-яйцевидні, поодинокі, в пазухах листків, на одній ніжці. Три їхні луски в міру достигання стають м’ясистими і зростаються. Шишкоягоди синювато-чорні, з трьома насінинками. Цвіте в травні, шишкоягоди достигають восени наступного року.

Де росте?

В підлісках хвойних і мішаних лісів, на помірно вогких ґрунтах, рідше над берегами річок, по мохових болотах, сухих горбах і на лісистих гірських косогорах – в Карпатах (у нижній частині гір), на Поліссі, в північній смузі Лісостепу.

Що й коли збирають?

Молоді пагони – навесні, шишкоягоди – пізно восени.

Коли застосовують?

Для очищення крові при фурункулах, і висипах на тілі. Як ароматичний і сечогінний засіб (у збільшеній дозі і при вживанні понад 6 тижнів діючий чинник леткої олії терпенеол може подразнювати нирки). Наявність в ялівцевій олії терпенових похідних (α-пінену, кампфену, кадинену, терпенеолу, борнеолу, ізоборнеолу, цедролу) зумовлює подразну, болезаспокійливу і неспецифічно-антисептичну дію ялівцю. Всмоктуючись у шлунково-кишковому тракті, вони поліпшують травлення, бо створюють несприятливі умови для розвитку вторинної бактеріальної флори. Потім у дихальних шляхах спостерігається та сама дія терпенових сполук як відхаркувального засобу. Зокрема, близькі до камфори терпенові сполуки стимулюють також центральну нервову систему. Терпени при виведенні з організму нирками зумовлюють зміни колоїдального хімізму сечі; вони посилюють кровообіг в нирках і тим самим збільшують сечовиділення. Завдяки сечогінним, бактерицидним і спазмолітичним властивостям терпенів зменшуються запальні процеси, нормалізується тонус гладкої мускулатури верхніх сечових шляхів, розчиняються і виводяться подрібнені камінці (крім олії, в шишкоягодах містяться дубильні речовини, флавоноїди, гіркота юніперин, смола, віск, гума). Яло вець дезинфікує сечові шляхи, збуджує апетит і діє як відхаркувальний засіб; його використовують проти печії; для лікування ожиріння (зневоднення); набряків гомілок внаслідок варикозного розширення вен та перелому чи розтягнення зв’язок; при жіночих хворобах – від білей. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку шишкоягід і молодих стебел та варять 10 – 15 хвилин. П’ють 2 склянки на день ковтками. Лікуючись ягодами – при слабкості сечового міхура, печії, млявому травленні, при здутті (метеоризмі), – у перший день жують старанно 6 ягід (кісточки випльовують), додаючи в наступні 14 днів по 1 щодня, аж до 20 ягід, а потім поступово зменшуючи на 1 ягоду щодня – до 6. Таке лікування сприяє відходженню газів, діє помірно жовчогінно і дезинфікує жовчні шляхи. Воно корисне і для функції нирок, не подразнює їх.

Для посилення дії шлунка і кишок ще настоюють 1 столову ложку суміші ягід ялівцю, листків бобівника трилистого і трави золототисячника (центурії) в співвідношенні 1:1:3 протягом 4 годин в 1,5 склянки окропу, відціджують і вживають по півсклянки тричі на день за півгодини до їди. Вживання 10 – 15 крапель спиртової ялівцевої настоянки на цукрі запобігає простуді. Як сечогінний засіб беруть 1 столову ложку суміші ягід ялівцю, локричного кореня і листків мучниці в співвідношенні 4:1:4, заварюють протягом хвилини в 1 склянці окропу, настоюють кілька годин і вживають по 1 столовій ложці 3 – 4 рази на день. Або беруть 1 чайну ложку суміші (порівну) ягід ялівцю, листків берези і коріння кульбаба на 1 склянку окропу, хвилинку варять, настоюють півгодини і вживають по 1 столовій ложці тричі на день при водяній пухлині.

 

Як сечогінний засіб 1 повну столову ложку суміші (порівну) шишкоягід ялівцю, коренів вовчуга, кореня солодцю і кореня любистку настоюють 6 годин в 1 склянці води, варять 15 хвилин. Випивають за кілька разів протягом дня при сечокам’яній хворобі. Протипоказано вживати при вагітності і гострих захворюваннях нирок та сечових шляхів.

При циститі, бактеріурії беруть 1 столову ложку суміші (порівну) шишкоягід ялівцю, трави фіалки триколірної (братків) і кореня любистку на 1 склянку води, варять 15 хвилин. Протягом дня витівають 1 – 2 склянки відвару.

При метеоризмі (здутті) 2 повні чайні ложки суміші шишкоягід ялівцю, кореня дикого цикорію, листків шавлії, трави гіркого полину, кореня дягелю, листків холодної м’яти І квіток арніки в співвідношенні 1:1:1:1:1.5:1.5: 1 варять 15 хвилин в 1 склянці води. П’ють 1 – 2 склянки на день.

При ревматичних, подагричних запаленнях і опухах втирають ялівцеву настоянку (1:6 частин спирту), при болях у вусі вкладають у нього вату, зволожену ялівцевою настоянкою, старанно витиснуту. Летка ялівцева олія діє протимікробно.

Від 100 до 200 г сухих шишкоягід варять в 1 л води і відвар додають до ванни для лікування подагри і ревматизму, мокрого лишаю, корости, висипів на тілі та інших шкірних хвороб. Після такої ванни добре і спокійно спиться. Заражені місця обкурюють димом з шишкоягід і стебел, які тліють на гарячому вугіллі.