Вовчуг колючий

Вовчуг колючий – Ononis spinosa

Родина Бобові – Fabaceae, або Feguminosae

Як виглядає вовчуг колючий?

Багаторічна розгалужена трав’яниста рослина. Стебла 30 – 60 см заввишки з однорядним опушенням. Листки великі, трійчасті, продовгувато-еліптичні з гостро-зубчастими краями, дещо клейкі. Квітки рожево-червоні, метеликові. Стиглий біб дорівнює чашечці або трохи виступає за її зубці. Цвіте у червні – вересні.

Де росте вовчуг колючий?

На сухих луках, при польових дорогах, на узліссях, зрідка зустрічається на Поліссі (Волинська область – Володимир-Волинський, Турійськ).

Що й коли збирають?

Листки й квітки – під час цвітіння, корінь – весною і восени.

Коли застосовують вовчуг колючий?

У вигляді чаю використовують при порушенні обміну сечової кислоти, при застарілому катарі сечового міхура, при каменях нирок і сечового міхура (в суміші зі споришем і грициками), для пожвавлення дії залоз внутрішньої секреції і очищення крові при фурункулах, висипах на тілі, при ревматизмі, для полегшення прорізування зубів у дітей. Виражена сечогінна і потогінна дія. Коріння вживають при кровотечах (скорочує тривалість кровотечі і зменшує ламкість капілярів).

На склянку окропу беруть 1 чайну ложку квіток і листків вовчуга та настоюють 10 хвилин. П’ють 1 склянку на день малими ковтками. Краще діє коріння, але треба його змішувати порівну з подрібненим корінням алтеї лікарської, особливо коли чай дають пити малим дітям (ложками). У дорослих застосовують при гемороїдальних кровотечах разом із соком свіжих квіток каштана кінського (20 – 25 крапель 2 рази на день на воді). Одночасно слід приймати сидячі ванни з відваром кори кінського каштана (50:100) протягом 15 хвилин На 1 склянку води беруть 1 столову ложку подрібненого коріння вовчуга і кип’ятять, поки не випарується половина рідини. П’ють по 0,25 склянки тричі на день перед їдою. Курс лікування 2 – 4 тижні (діють флавонові глікозиди опонін, оноспін і ононід, дубильні речовини, тритерпеновий алкоголь онокол, летка олія, смола, мінеральні солі).

При каменях нирок і сечового міхура беруть 1 столову ложку суміші кореня вовчуга, кореневищ пирію (Elytrigia repens L.), кореня кропиви дводомної, квіток бузини чорної, трави хвоща в співвідношенні 4:7:1 ; 3:5 на 300 мл води і кип’ятять 15 хвилин, проціджують та п’ють тричі на день по 1 склянці (сечогінно діють летка олія і флавоноїд опонін).

Як сечогінний засіб готують так. Беруть столову ложку суміші (порівну) кореня вовчуга, насіння кропу, ягід ялівцю і кореня солодцю голого на 1 склянку окропу, кип’ятять 5 хвилин і п’ють по 2 склянки на день.

При водянці (асциті) 1 повну столову ложку суміші кореня вовчуга колючого, трави горицвіту весняного і бруньок берези білої (порівну) заливають 1 склянкою окропу, настоюють і випивають ковтками протягом дня або беруть 1 повну столову ложку суміші бруньок берези, плодів шипшини і кореня вовчуга в співвідношенні 2:2:1, настоюють 6 годин в 1 склянці води, варять 15 хвилин і випивають протягом дня за кілька прийомів.

При ревматизмі, подагрі, сечовому артриті, суглобному артриті 3 столові ложки суміші кореня вовчуга, кореня мильнянки, трави пасльону солодко-гіркого і кори верби (порівну)* заливають півлітра окропу, 10 хв варять, проціджують. П’ють 3 склянки па день. Ванни з відвару трави вовчугів використовують для лікування екземи.


*Кора верби білої (Salix alba L.) з родини вербових (Salica сеае) містить багато дубильних речовин (15%). флавоноїди, глікозид саліцин. Застосовують його при простудних захворюваннях, невралгії, головному болю, інфекційних захворюваннях, ревматизмі, запаленні сечових шляхів, хворобах печінки і селезінки, неврозах, малярії.