Рута запашна

Рута запашна – Ruta graveolens

Родина Рутові – Rutaceae

Як виглядає?

Багаторічний сірувато-зелений, голий, запашний напівкущик 20 – 60 см заввишки. Стебла багаточисленні, гіллясті, при основі здерев’янілі, спрямовані догори. Листки на смак пекучі, жовтувато- або блакитно-зелені, дещо м’ясисті, чергові; нижні й середні довгочерешкові, дво-, триперистороздільні, частки трикутно-яйцевидні, верхні – сидячі. Квітки променисті, зібрані в щитовидні суцвіття, віночок зелено-жовтий, пелюстки човни-кувато вигнуті, по краях трохи кучеряві. Цвіте у липні-серпні.

Де росте?

Розводять її у квітниках, на городах, у садах – найбільше в південно-західній частині території України. У дикому стані росте в Криму, на кам’янистих схилах. Культивують руту запашну як лікарську та ефіроносну рослину.

Що й коли збирають?

Листки, на початку цвітіння рослини, їдкий сік спричинює на шкірі пухирці і навіть у деяких людей набряки (алергію через 20 – 24 години).

Коли застосовують?

Для збудження апетиту і тамування болів при спазмах (шлунка, матки). Діє як вітрогінний, жовчогінний і сечогінний засіб, при розладах менструального циклу у жінок зменшує болі, у великих дозах призводить до викиднів. Рута містить у собі алкалоїди (рутамін, гравеолін, диктамін), похідні кумарину, летку олію, гіркоту, смолу, дубильні речовини і флавоновий похідний глікозид рутин, який лікує авітаміноз Р (ущільнює стінки судин і зменшує їхню ламкість). Тому вживають її при сильних припливах крові до голови (запамороченні), атеросклерозі, також при істерії, посиленому серцебитті (разм з деревієм), при вузлуватому розширенні вен. Щоб освіжити рот, жують свіжу рослину. Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку листків рути, настоюють 10 хвилин і п’ють по 1 склянці вранці і ввечері.

При авітамінозі Р 1 столову ложку суміші листків рути, трави фіалки триколірної і квіток бузини чорної в співвідношенні 1:2:2 хвилинку кип’ятять у 1 склянці води і п’ють по півсклянки двічі на день.

При істерії 1/4 склянки суміші (порівну) листків рути і коренів валеріани заливають 1 склянкою окропу, настоюють, відціджують і дають хворому випити це за день.

За рекомендацією М.А. Носаля при мізерних виділеннях при менструації з болями внизу живота п’ють відвар з листків рути, змішаних у співвідношенні 1:2 з насінням петрушки (Petroselinum sativum Hoffm.)*. Заливають 1 столову ложку суміші 1.5 – 2 склянками води, варять 10 хвилин і випивають за день не більше 1 склянки. Або 1 столову ложку суміші трави шандри звичайної, листків рути і квіток калачиків лісових у співвідношенні 2.5:1:1.5 кип’ятять 30 хвилин у 1 склянці води, настоюють, поки не охолоне, і п’ють по 1 склянці тричі на день.

*У насінні містяться летка олія апіол і глікозид апеїн, які скорочують матку.

Замість напару вживають краплі спиртової настоянки листків рути: 1 частину соку з сирих розім’ятих листків заливають 6 частинами спирту, настоюють 10 днів у темному місці, проціджують, відтискують, фільтрують через ватку і вживають по 10 крапель тричі на день на ложці води або грудці цукру.

При атеросклерозі і гіпертонічній хворобі беруть 1 повну столову ложку суміші трави рути, трави чебрецю борового, трави меліси в співвідношенні 3:3:4 на одну склянку холодної води, настоюють 3 години, варять 5 хвилин, напарюють 15 хвилин і випивають ковтками 1 – 2 склянки на день. Або беруть 1 повну столову ложку суміші трави рути запашної, листків барвінку, плодів кмину звичайного, квіток глоду колючого і кореня валеріани в співвідношенні 1.5:2.5:2.5:2.5:10 на одну склянку холодної води і так само приготовляють напар. Випивають ковтками 1 склянку протягом дня.

Руту використовують для лікування озени. Напаром з листків рути промивають очі при запаленні повік, коли вони гнояться, і на ніч роблять з нього компрес на хворі очі, та при перенапруженні І спазмі акомодаційного м’яза ока. Влітку користуються витиснутим сирим соком. На забиті місця з синяками прикладають розтерті, змішані з мигдалевою олією листки рути. Відвар 1 столової ложки листків в 1 л води додають до повної ванни для лікування застарілих ран, ревматичних болей, а також для лікування дітей, хворих на рахіт і золотуху.