Барбарис звичайний

Барбарис звичайний – Berberis vulgaris L.

Родина Барбарисові – Berberidaceae

Як виглядає?

Колючий кущ 1,5 – 2 м заввишки. На слаборозгалужених гілках трійчасті колючки. Кора молодих пагонів жовтувата, після зими сіра. Листки чергові, черешкові, до 10 см завдовжки, еліптичні, дещо шкірясті, дрібнозубчасті, виростають пучками на вкорочених пагінцях. Суцвіття – гроно, яке складається з 10 – 25 блідо-жовтих пахучих квіток. Плід сухуватий, еліптоїдної форми, червоний, кислий. Цвіте у травні – червні. Плоди достигають у серпні – вересні.

Де росте?

Як декоративний кущ у парках, живоплотах, також на узліссі, на кам’янистих, але багатих на гумус грунтах степової і лісостепової зон, зрештою (дико й здичавіло) – по всій території України, а також як культурна рослина.

Що й коли збирають?

Кору, квітки, листки – навесні, після цвітіння; ягоди – восени; корені – рано навесні або пізно восени.

Коли застосовують?

У вигляді чаю вживають при гіпотонії матки після пологів, при печінкових коліках і жовчних каменях, холециститах – в холодному періоді (знижує тонус жовчного міхура і зменшує його спазми), при запорах і при спастичному катарі товстої кишки. Поліпшує кровообіг, спиняє кровотечі. На 1 склянку окропу дають чайну ложку подрібненої кори, квіток або листків і настоюють 10 хвилин. Коли беруть саме коріння, кип’ятять його 10 хв. П’ють по 1 склянці, вранці і ввечері, ковтками.

Настоєм барбарису звичайного лікують також подагру, ревматизм, люмбаго. Подібно до хініну він понижує гарячку, діє заспокійливо і протимікробно.

Сік з плодів барбарису допомагає при запаленні легень, пропасниці, при кашлі. Для цього п’ють 1 – 2 столові ложки на день (багатий на вітамін С). Знижує гарячку, гамує спрагу. При збільшеній печінці в суміші кори барбарису (з коренів і однорічних пагонів), трави чистотілу і листків м’яти у співвідношенні 2.5:1.5:5 виготовляють напар. Одну столову ложку суміші заливають склянкою окропу і настоюють 30 хвилин. П’ють по 2 – 3 склянки на день.

При недостатній функції підшлункової залози 2 столові ложки кори барбарису і 1 столову ложку кореня солодцю голого заливають 0.5 л води, настоюють цілу ніч, вранці кип’ятять 5 – 7 хвилин, відціджують і п’ють по півсклянки двічі-тричі на день. Через те що алкалоїди берберин (і подібні до нього за дією оксикантин і пальматин), які містяться в корі барбарису, нагадують своєю побудовою алкалоїди опію (лише не мають наркотичної дії), рідкий екстракт з кори барбарису застосовують для лікування наркоманії, викликаної зловживанням морфієм. Для цього вживають по 25 – 30 крапель рідкого екстракту на чарку води кожні 3 години.

При холециститі, холангіті з суміші кореня барбарису, кореня кульбаби, кореня дикого цикорію і кори крушини у співвідношенні 2:2:2:1 готують відвар. 1 столову ложку суміші варять в 1 склянці води 15 хвилин і п’ють 3 склянки на день.

Зовнішньо використовують настоянку кори (1:4) – закапують по 2 краплі двічі на тиждень у вухо при глухоті.